- Діти загиблих героїв

Заєць Поліна _01

Поліна, семирічна дівчинка з великим серцем і великими мріями. Вона живе в Києві разом зі своєю мамою. Поліна мріє стати ветеринаром, щоб допомагати тваринам і колись відкрити власну клініку. Її допитливість і чуйність проявляються не лише у ставленні до тварин, а й у щоденному житті: вона надзвичайно комунікабельна, любить малювати, співати.Вона дуже мріє мати свої ролики.
Поліна - старанна учениця другого класу, яка не лише швидко засвоює нове, але й прагне допомагати іншим. Її відзначають за розум і ввічливість, а також за завзяття до математики і талант до співу. Однак, навіть із юним віком, вона розуміє, через які випробування проходить її мама.
Зовсім нещодавно, Поліна втратила свого тата і цей біль став для них з мамою спільним випробуванням. Втрата сильно вплинула на їхнє життя, адже мама самотужки намагається забезпечити все необхідне, хоча часто це дається дуже важко. Поліна намагається всіляко підтримувати маму своєю любов'ю і турботою, бачачи її зусилля та прагнення забезпечити доньці хоча б базові потреби. проте фінансово їм стає дедалі важче. Кожен день приносить нові труднощі і хоча Поліна старається бути сильною, вона все одно сумує за своїм татом. 
Їм дуже потрібна підтримка, щоб впоратися з цими викликами і дозволити Поліні мріяти далі - про щасливе майбутнє, в якому вона допомагає всім, хто потребує її турботи і знати, що вона не байдужа цьому світу.  

- Діти загиблих героїв

Анжеліка Джунківська _02

Анжеліка Джунківська, 17-річна дівчинка з Ірпеня, переживає важку втрату свого тата.
Він завжди був її опорою, добрим і уважним до її потреб. Тепер, коли Анжеліка почала навчання, їй особливо бракує його підтримки та порад. 
Вона мріє про телефон і планшет, які б допомогли їй у навчанні – речі, які раніше міг би забезпечити тато. 
Ми сподіваємося, що знайдеться людина, яка зможе підтримати цю родину і здійснити матеріальні мрії дівчинки, що залишилася без батьківського плеча, це найменше, що ми можемо зробити для неї і її мами, які залишилися на одинці зі своїми потребами.

- Діти загиблих героїв

Устина Абубакарова _03

Устина Абубакарова, маленька дівчинка з великим серцем, пережила втрату тата, коли їй було всього 1 рік і 10 місяців. У її пам'яті залишилась неймовірна любов татка, його турбота про неї та теплі обійми і поцілунки і звісно фото, де тато у військовій формі – це останнє їхнє спільне фото.
Устинка – весела, комунікабельна і розумна трирічна дівчинка, яка мріє про іграшкову кухню та обожнює Барбі й принцес Діснею. Вона вважає себе принцесою та любить все рожеве, завжди носить сукні, відмовляючись від штанців.
В свої три рочки вона чудово говорить, вигадує ігри та веде розумні і тактовні діалоги. Вона з нетерпінням чекає на нових ляльок і планшет для розвитку, мріє про осінній одяг для садочка: сукні та колготки, адже у її світі справжня дівчинка завжди в сукні. 
Устинка також любить котиків і книжки. Вона знає, що тато на небі з Ісусиком - який завжди її оберігає.
Вона з мамою вимушена була переїхати з орендованого житла до родичів, так, як вони більше не мають можливості сплачувати його. Її мамі зараз дуже нелегко.
Допомога у забезпеченні дівчинки одягом і іграшками стала б для неї важливою підтримкою в цей непростий час і для її матусі.

- Діти загиблих героїв

Віталій Литвин _04

Віталій Литвин, 14-річний хлопчик, який захоплюється спортом і збирає військову техніку, має величезну любов до космосу та вивчає сузір'я й планети. Він мріє про телефон і ноутбук для навчання, адже знає, що якби його тато був живий, все це стало б реальністю, і Віталій був би щасливий.
За літо хлопчик виріс з усіх своїх речей, які колись міг для нього забезпечити його тато , його мама працює, але весь її заробіток йде на оплату житла, а на решту на жаль не вистачає, щоб забезпечити навіть найнеобхідніше.
Віталій народився і проживає в Києві, навчається в школі з поглибленим вивченням англійської мови.
Він дуже любив свого тата, вони разом проводили багато часу, займалися спортом, грали в різні ігри та відвідували музеї. Тато завжди мріяв, щоб син знав історію своєї країни.
Віталій важко переживає втрату найкращого друга – свого татка. Ми можемо підтримати цього чудового хлопчика, здійснивши його матеріальні мрії, адже навіть маленька допомога може суттєво поліпшити його життя.

- Діти загиблих героїв

Макар Грицей_05

Макар Грицей, 6-річний хлопчик, наповнений енергією та життєрадісністю, цього року вперше пішов до школи. Він захоплюється конструкторами Лего та малюванням, проявляючи неабияку творчість. Але в його мами немає можливості забеспечувати сину все необхідне для розвитку.
Макар відповідальний і турботливий, він завжди готовий прийти на допомогу, особливо у "чоловічій" роботі, з ним легко можна домовитися. 
Хоча він спокійний та врівноважений, у його серці залишається велика порожнеча – Макар дуже сумує за татом. Ця втрата важка для нього, але наша підтримка може допомогти цьому чудовому хлопчику відчути радість і теплоту, якої йому так бракує.

- Діти загиблих героїв

Єгор П'ятигорець _06

Єгор П'ятигорець, 17-річний хлопчик з Києва, в своєму юному віці він вирізняється своєю творчістю та талантом у графічному 3D-дизайні. Він вступив до університету на факультет Мистецтв і моди, де розробляє і мріє про свій власний бренд одягу. Єгор має амбіційні мрії і цілі на майбутнє, а також добрий характер – він уважний, розумний і має багато друзів, хоча трохи сором'язливий. 
Щоб реалізувати свої творчі задуми, Єгор мріє про якісні гаджети для навчання та роботи. Що забезпечив би йому його татко, якби був би живим. Його бажання – отримати планшет Apple з Pencil для розвитку в майбутній професії і навушники Logitech G PRO Headset. 
Єгор дуже старається розвиватися, це дуже сильно допомагає йому пережити втрату всього його життя, його вірного друга - татка. Його розвиток зцілює його серце і допомагає пережити невимовний біль. 
Підтримка в здійсненні його мрій може стати важливим кроком у його розвитку, як талановитого митця, який в майбутньому мріє принести свій вклад в розвиток своєї країни. Це хлопчик, яким би дуже сильно пишався б його татко і ми віримо, що буде пишатися вся країна.

- Діти посвячених служителів

Анастасія і Назар Горбань _07

З початку війни, батьки Анастасії і Назара перефармотували своє родинне СТО на волонтерське. Спочатку в ньому організували штаб ТРО, а потім регулярно почали приймати на ремонт волонтерські і військові автівки, так і до сьогодні, батьки цих діток з повною посвятою служать волонтерам і військовим. На їх тепер волонтерське СТО регулярно зʼїжджаються з різних куточків фронтових зон. 
Також тато цих дітей, не раз відвідував фронт, попадав під обстріл і служив від початку війни в ТРО міста Києва. Немає і дня коли тато Анастасії і Назара приїхав би раніше з роботи, бо з ранку до ночі він і його команда лагодять військові і волонтерські автівки, які приїжджають і приїжджають, бо по всій Україні знають, що тут їм не відмовлять. Ця родина пожертвувала своїм добробутом заради прискорення Перемоги. 
Та в листопаді 2023 року родинне СТО цієї родини спалили ті, хто за Росію. Але це не зупинило цю родину, незважаючи на біль, вони знайшли нове місце і віддано продовжили служити.
Анастасія, Назар і їх прекрасні батьки, дуже потребують нашої з Вами фінансової підтримки.
Назарчик навчається в школі і має свої мрії, а Анастасія в цьому році пішла навчатися в вищий навчальний заклад і також має мрії.
Але вони розуміють, що тато з мамою зараз роблять все можливе для прискорення Перемоги. Тому, ми будемо щасливі, якщо знайдуться небайдужі люди, які відкриють своє серце для підтримки цієї родини і цих діток.

- Діти загиблих героїв

Годущан Макар_08

Макар, 9-річний хлопчик, який нещодавно перейшов у 4 клас у місті Хмельницький. Його світ змінився в листопаді 2022 року, коли загинув його тато. Як і багатьом іншим родинам, їм не передбачено жодних державних виплат чи допомоги, що робить їхнє становище ще складнішим.
Попри все, Макар залишається оптимістом. Він захоплюється футболом, любить танцювати та слухати музику. Ці заняття допомагають йому відволіктися від суму, але його мамі нелегко справлятися з фінансовими труднощами. Родина дуже потребує підтримки, і навіть невелика допомога може змінити їхнє життя на краще.
Ми не повинні забувати про таких дітей, як Макар, і про важливість нашої підтримки в ці важкі часи. Кожен з нас може внести свій вклад у їхнє майбутнє.

- Діти загиблих героїв

Годованець Дмитро_09

Дмитро, 14-річний хлопець, який мріє про комп’ютер і бас-гітару. Він має багатий світ захоплень: грає на арфі, любить відеоігри, подорожі, катання на велосипеді та самокаті, а також все, що пов'язане з автомобілями та технікою.
Будучи одним із близнюків, Дмитро старший за свого брата всього на одну хвилину. Після втрати тата він намагається взяти на себе роль чоловіка в родині. Тепер він стає штурманом під час автоподорожей із мамою та більше часу приділяє домашнім справам і турботі про родину, бо крім нього ще двоє діток в сімʼї.
Дмитро - гуморист і гоноровий хлопець, але за його усмішкою ховається великий сум. Йому дуже важко жити без тата, але він прагне бути опорою для своїх близьких. Його мрії про комп’ютер і музичний інструмент можуть стати для нього важливими кроками до майбутнього, в якому він зможе реалізувати свої таланти та захоплення.
Тому будемо надіятися, що чиєсь серце відкриється для його мрій і ми разом зробимо його майбутнє кращим. 

- Діти загиблих героїв

Годованець Павло_10

Павло, 14-річний хлопець, який захоплюється музикою. Він грає на бандурі та кларнеті, а також цікавиться комп'ютерною технікою. Його захоплення полягає у розбиранні старої техніки та пошуку способів її модернізації. Павло дуже любить подорожі. 
Мріє про ноутбук для навчання та фотоапарат, які допоможуть йому втілити свої творчі ідеї.
Він є молодшим близнюком, творчою та ранимою особистістю. Павло має добре почуття гумору, але не завжди сприймає жартівливі коментарі про себе. Його тонке сприйняття музики поєднується з гострим відчуттям несправедливості, що робить його вразливим.
Життя без тата дається йому важко, і це залишає глибокий слід у його душі. Давайте разом здійснимо його мрії і подаруємо йому можливість розвивати свої таланти та знаходити радість у нових захопленнях, які хочаб трішечки зможуть зцілити його серце.

- Діти загиблих героїв

Годованець Олена_11

Олена, 11-річна прекрасна дівчинка. Вона росте в багатодітній родині, де поряд з нею є ще два брати. Олена завжди була татова і мамина принцеса, справжня квітка, яка потребує уваги, ніжності та тепла, особливо в цей непростий підлітковий період.
Вона захоплюється вокалом, малюванням, анімаційною творчістю та книгами. Її мрії змінюються дуже часто, але на даний момент вона має дуже базову мрію, це меблі для своєї кімнати, щоб створити власний простір і затишок, де зможе вільно висловлювати свої думки і почуття в своїх малюнках і творчості.
Попри свій юний вік, Олена носить у серці глибокий біль втрати. Вона шалено сумує за татом, хоча намагається цього не показувати. Ходить у його футболках, які стали для неї не лише символом пам'яті, але й затишком, який нагадує про його любов і підтримку.
На жаль, вона вже ніколи не відчує тієї батьківської турботи, яку так потребує. Олена, як і багато дітей, які втратили близьких, стикається з труднощами, які важко зрозуміти оточуючим. Давайте огорнемо цю дівчинку теплом і турботою нашого Небесного Тата, щоб вона відчула, що не одна, і щоб її серце наповнилося світлом і надією на краще.
Ми можемо стати тією підтримкою, яка їй потрібна, допомогти здійснити її мрії і нагадати, що вона варта любові та щастя. Давайте разом зробимо все, щоб Олена відчула себе особливою і цінною, такою, якою була для свого тата.

- Діти загиблих героїв

Іващенко Іван_12

Іван, 7-річний хлопчик, який дуже мріє про подорож в гори. Він навчається у 2 класі і вже проявляє свої таланти в ліпленні з глини та пластиліну, а також займається карате та футболом. 
Іван мріє про смарт-годинник, який стане для нього символом нових можливостей та відкриттів.
Цей чуйний і щирий хлопчик зберіг в собі лагідність і доброту, незважаючи на важкі обставини і трагедії. Війна, переїзд з рідного міста, де йому так багато всього нагадувала про щасливе дитинство з татом і смерть тата — для нього це стало справжнім випробуванням. Тато був його світом, але незважаючи на біль, Іван не відчуває ненависті. Його серце залишається відкритим для радості, він іноді вередує, нервує і зривається, але завжди прагне знайти гармонію і йому дуже нелегко справлятися з тими ранами, які нанесло йому життя.
Іван дуже любить творити — ліпити з глини, майструвати з конструктора LEGO та вигадувати щось нове. Його фантазія безмежна і в ній живе надія на краще.
Давайте допоможемо Івану та його родині пройти цей найскладніший період їх життя, адже підтримка і розуміння можуть стати для них світлом у темряві. Ми можемо стати частиною його шляху до зцілення і щастя, не залишаючи його родину наодинці з їхніми переживаннями.

- Діти загиблих героїв

Іващенко Анна-Марія_13

Маленька Анна-Марія, їй всього три роки, але вона вже пережила біль, який не під силу навіть дорослим. Їй довелося попрощатися з татусем, який загинув на війні, захищаючи свою Батьківщину. Її родина втратила не просто близьку людину, а частинку самих себе.
До того ж, їх рідний Харків, місто, яке було домом, тепер стало місцем, де щодня лунають вибухи і тривоги. Це важкий період для будь-якої родини, і для маленької дівчинки з її мамою і старшим братиком, якому всього 7 років, цей біль ще важче усвідомити. Переїхавши в безпечніше місце, вони намагаються адаптуватися до нових умов, але серце розривається від розуміння, що залишити все, що було найдорожчим, — ніколи не легко.
Наразі вони потребують нашої підтримки. Вони не повинні залишатися самі в цей кризовий період їхнього життя. Давайте разом підтримаємо Анну-Марію, її старшого братика та маму, щоб вони відчули, що в цей складний час їх не забули, що вони не самі. Кожен внесок, кожна увага - це крок до того, щоб їхнє життя стало трохи легшим і спокійнішим, незважаючи на всі труднощі.

- Діти загиблих героїв

Кісьолкін Артем_14

Артем, йому всього 14 …
Прекрасний хлопчик, який пережив трагедію і смерть свого найближчого друга - тата.
В цьому він вже ніколи не отримає те, що хоче найбільше всього і ніщо не зможе йому це повернути. Та ми разом, можемо здійснити його матеріальні потреби і допомогти йому відволіктися від цього страшного болю, який йому доводиться проходити в такому юному віці. 
Він мріє про комп’ютер, необхідний для навчання і розвитку. Цей інструмент відкриє для нього двері в світ програмування та створення сайтів, які він так хоче освоїти. Будь-який подарунок буде для нього справжнім щастям, адже Артем щиро цінує все, що з'являється в його житті.
Він гарно навчається і має великі амбіції — прагне стати програмістом і мріє навчатися за кордоном. Наполегливо вчить англійську мову та програмування, роблячи все можливе, щоб реалізувати свої мрії.
Проте втрата тата стала для Артема величезним ударом. Він намагається впоратися з болем і бути підтримкою для мами, яка виховує його та трирічну сестричку на самоті… Артем проявляє мужність і зрілість, ставлячи потреби родини на перше місце.
Давайте не будемо байдужими до таких дітей, як Артем. Ми можемо допомогти йому на шляху до здійснення мрій, щоб він став міцною опорою для своєї родини і джерелом натхнення для інших дітей, які переживають подібні труднощі. Разом ми можемо дати йому можливість вірити в своє майбутнє і підтримати його на цьому важливому шляху.

- Діти загиблих героїв

Кісьолкіна Анна_15

Анна, маленька дівчинка, якій всього 3 рочки, але вона дуже рано залишилася без тата, який безмежно любив її. Тепер, коли вона росте, їй так не вистачає батьківської опіки і турботи, які є такими важливими для її розвитку.
Чим більше Анічка підростає, тим частіше помічає дівчаток з татусями, і цей невимовний біль наповнює її маленьке серце смутком. Вона мріє мати мікрофон, щоб співати — ми віримо, що її спів стане для неї способом зцілення і самовираження.
Анна - неймовірно талановита дівчинка, яка потребує підтримки і розуміння. Вона дуже артистична, радіє всьому, що їй дарують, і не є вибагливою. Її щира усмішка і позитивний дух заслуговують на те, щоб бути підтриманими.
Давайте огорнемо любов'ю і турботою цю маленьку дівчинку та її родину, подарувавши частинку тієї турботи, яку їм міг дати їх татусь, якби він був живий. Нехай через нас, вони відчують, що не самотні у своїй втраті, і що їхня маленька принцеса заслуговує на щастя і радість у кожному дні.

- Діти загиблих героїв

Корчак Маргарита_16

Маргарита, 4-річна дівчинка, добра і чуйна. На її обличчі часто сяє усмішка, але в її маленькому серці прихований невимовний біль, який відчуває лише її мама. Вони обидві намагаються бути сильними, особливо мама, яка тепер має бути і татусем, і мамусею для своєї принцеси.
Маргариточка дуже радіє всьому, що їй дарують. Вона обожнює ляльки та мріє про ляльковий будиночок, який став би для неї справжнім світом гри та фантазії. Проте ця родина дуже потребує матеріальної підтримки, адже жити без тата стало вкрай нелегко.
Давайте підтримаємо цю маленьку дівчинку та її сильну маму, подарувавши їм частинку тепла і турботи. Нехай вони відчують, що не самотні у своїй втраті і що їхня радість і усмішки заслуговують на те, щоб бути підтриманими. Разом ми можемо допомогти їм знайти шлях до світліших днів.

- Діти загиблих героїв

Кравченко Антон_17

Антон, 15-річний хлопець, який зростає в багатодітній родині з чотирма дітьми. Він найважче переживає втрату тата, ця трагедія стала для нього справжнім випробуванням, адже вони були дуже близькими. Після цього горя Антон замкнувся в собі, і біль втрати тяжко дався йому. Він намагається впоратися з цим болем, займаючись спортом, який стає для нього способом зняття напруги та емоційного виходу.
Антон — інтроверт, більшість часу проводить на самоті, але його душа сповнена бажання творити. Він захоплювався грою на гітарі, і це стало для нього ще одним способом висловлювати свої почуття. Мріє про ноутбук для розвитку та хороші навушники, які допоможуть йому зануритися в світ музики і нових можливостей.
Він хоче регулярно відвідувати тренажерний зал, але це поки що є непосильним для його мами, яка самотужки намагається подолати всі труднощі, що постали перед їхньою родиною.
Давайте разом підтримаємо цього хлопчика, який болісно переживає втрату тата і намагається знайти свій шлях у житті. Ми можемо стати провідниками до його щасливого майбутнього, яке його тато мріяв би для нього. Нехай наша допомога стане для Антона тією підтримкою, яка дозволить йому знову відчути радість і надію.

- Діти загиблих героїв

Кравченко Паша_18

Павло, 11-річний хлопчик, його мрія - мати свій смартфон, щоб бути ближчим до друзів і світу навколо. Він захоплюється футболом і з нетерпінням прагне відвідувати тренування, але, на жаль, його мама не може забезпечити це через труднощі, пов’язані з вихованням чотирьох хлопчиків. Тепер їй доводиться бути і татом і мамою і це велике навантаження для неї.
Окрім футболу, Павло мріє про колекцію конструкторів LEGO, які стали б для нього способом відволіктися від болісної втрати тата. Хоча в його житті є смуток, Павлик залишається веселим і життєрадісним хлопчиком. Він комунікабельний, завжди готовий прийти на допомогу, любить ліпити з пластиліну та глини, малювати і створювати різноманітні вироби з дерева. Його творчість — це не лише захоплення, а й спосіб знайти спокій і гармонію в складні часи.
Павло намагається бути сильним заради мами, яка проходить через важкий період, виховуючи своїх хлопчиків на самоті. Його доброта і чуйність - справжні скарби, які допомагають не лише йому, а й оточуючим знаходити радість у простих речах.
Давайте разом підтримаємо цю надзвичайно сильну родину, адже наша допомога може стати для них світлом у темряві. Нехай Павло відчує, що його мрії заслуговують на увагу, а підтримка людей допоможе йому і його мамі знайти нові шляхи до щастя. Ми можемо стати частиною їхнього життя, даруючи надію і можливість знову радіти кожному дню.

- Діти загиблих героїв

Кравченко Олексій_19

Олексій, 9-річний хлопчик, його мрія - мати свій власний телефон і набори LEGO, які відкривають двері до світу конструювання і творчості. Особливо він мріє про великий набір LEGO у вигляді машини. Конструювання приносить йому щастя і натхнення та зцілює його серце. Проте він розуміє, що це може бути непосильним для його мами, яка самостійно виховує чотирьох хлопчиків і робить все можливе, щоб забезпечити їх, тому він просто мріє, що колись все ж таки, хоча б одна його мрія стане реальністю.
Олексій захоплюється футболом і гімнастикою, завжди прагнучи активно проводити час. Його доброта і чуйність роблять його особливим - для нього важливі обійми і підтримка, яких він тепер ніколи не відчує від свого найкращого друга, від свого тата. Цю важку втрату він переживає в глибині свого серця, намагаючись бути сильним і не виявляти свій біль іншим.
Він обожнює ліпити і малювати, а його креативність стає для нього джерелом радості навіть у найтемніші часи. Олексій - надзвичайно активний хлопчик, який не може всидіти на одному місці, завжди готовий до нових пригод і відкриттів.
Ми мріємо, що знайдуться добрі люди, готові відкрити свої серця і допомогти цій родині в їхніх потребах. Наша підтримка може стати для Олексія і його братів справжнім світлом у темряві, даруючи їм надію на краще майбутнє. Давайте разом подаруємо їм відчуття радості, щоб вони могли мати нові мрії і розвиватися, отримуючи ту підтримку, яка так потрібна кожному з нас у складні часи.

- Діти загиблих героїв

Кравченко Артем_20

Артем Кравченко, 20 років, став непохитною опорою для своєї мами та трьох молодших братів після втрати тата. Він мріє розвиватися, щоб полегшити тягар виховання чотирьох синів та стати фінансовою підтримкою для своєї прекрасної, сильної мами, яка так рано лишилася наодинці зі своєю трагедією.
Артем прагне досягти своїх цілей, але йому не вистачає ресурсів для професійного зростання. Щоб вивчитися та почати заробляти, йому необхідний фотоапарат для роботи в сфері фотографії, а також в нього є велика мрія стати фахівцем у дизайні інтер'єру. Мрія про смарт-годинник також є для нього непростим вирішенням.
Він комунікабельний, творчий і безмежно добрий. Батько був для нього найближчим другом і підтримкою, тому болючі спогади про тата не дають спокою. Артем намагається справитися з цим внутрішнім болем, але йому дуже важко. Навіть в свої вже 20 він дитина, яка так сильно потребує тата і підтримки, та на жаль саме від нього він вже ніколи не відчує її і по при весь свій біль, він має бути сильним заради всієї сімʼї.
Відкрийте свої серця для цього талановитого хлопця, щоб допомогти йому реалізувати свої мрії. Ваше сприяння може стати для нього шансом на новий початок і можливістю втілити свої таланти в життя і перетворити їх в прибуток. Давайте разом підтримаємо Артема на його шляху до світлого майбутнього.

- Діти загиблих героїв

Микита Малишев_21

Микиті всього 5 років, він вже став школярем, вражаючи всіх своїми математичними здібностями. Він вміє додавати, віднімати, множити й ділити, знає на пам'ять телефони близьких і дати народження рідних. Його мрія — отримати планшет, який допоможе йому ще більше зануритися в світ знань.
Хлопчик обожнює математику і все, що з нею пов’язано. Його улюблені іграшки — Хот Вілс, і звісно він мріє про великий трек саме цієї фірми. Коли він занурюється в світ математики і техніки, він стає дуже щасливим. Проте під цією яскравою оболонкою прихований біль. Микита намагається бути опорою для своєї мами, бачачи її страждання. У його маленькому серці живе смуток від втрати тата, найкращого друга, який вже ніколи не зможе огорнути його своїм теплом.
Микита вимушений вирости сильним хлопчиком, ставши опорою не лише для мами, але й для молодшої сестрички, яка потребує його підтримки. Ніхто не в силах повернути повноцінне щастя їхньої родини і їх турботливого тата, та ми можемо подарувати їм розуміння, що вони не одні, що поруч є люди, готові підтримати та поділитися любов'ю і проявити турботу. 
Давайте дамо відчути їм, що на світі є доброта і надія, які можуть допомогти подолати ці темні часи.

- Діти загиблих героїв

Малишева Мія_22

Мія - це маленька дівчинка з великим серцем, яке переповнене добротою та ніжністю. Їй всього три рочки. Вона мріє про інтерактивні іграшки, особливо про кицю чи собачку, адже її любов до тварин безмежна. Мія обожнює книжки, особливо ті, що розповідають про кішок і собачок, які наповнюють її світ яскравими образами та веселими пригодами.
Вона маленька художниця, вона любить співати, малювати і гратися в пісочниці, де її уява створює чудесні світи. Але найбільше на світі вона любить свого старшого брата, який є для неї справжнім героєм і прикладом.
Проте, всередині її маленького серця ховається біль. Мія часто згадує свого тата, і часом сльози з’являються на її очах. Вона відчуває смуток, коли бачить інших дітей із татами, і цей особливий біль повертається знову і знову, нагадуючи їй про втрату. Вона така маленька, але вже багато розуміє, спостерігаючи за тим, як інші діти щасливо граються поруч зі своїми батьками.
Мія потребує більше радісних емоцій, відчуттів і підтримки, щоб заповнити порожнечу у своєму серці. Давайте огорнемо цю чудову дівчинку теплом і турботою, подаруємо їй моменти щастя та радість, яку вона так сильно заслуговує. Разом ми можемо допомогти їй відчути, що вона не одна і що навколо є багато людей, готових підтримати її та її прекрасну родину в цей непростий час.

- Багатодітна родина без батька

Даниїл Казімко_23

Даниїл Казімко - семирічний хлопчик, чий погляд світиться добротою й допитливістю. Він дуже чутливий і завжди готовий прийти на допомогу, а ще надзвичайно відповідальний не за роками. Даниїл із великим захопленням поринає в читання, йому цікаво відкривати нові знання про світ, розгадувати головоломки, збирати складні пазли - це його спосіб будувати й розуміти цей світ, який часом виявляється таким непростим.
Даниїл навчається у Київській школі мистецтв, де вивчає гру на гітарі й барабанах. Його мрія - мати власну барабанну установку і планшет для занять, щоб мати можливість розвивати свої таланти й досягати нових вершин. Його мама, яка виховує трьох синів, самовіддано підтримує кожного з них, намагаючись дати їм усе необхідне, але самій їй нелегко нести цю велику відповідальність.
Можливо, знайдуться небайдужі люди, які допоможуть Даниїлу здійснити його маленькі, але такі важливі мрії: подарують йому фінансову можливість продовжувати вчитися, рости, розвивати свої здібності. 
Що значно полегшило б тягар, який впав на плечі його сильної мами.
Ваша підтримка допоможе цьому світлому хлопчику відчути, що його прагнення і старання важливі для цього світу, що його мрії не залишаться без відповіді і в першу чергу, дати йому відчути, що Господь чує мрії його серця.

- Багатодітна родина без батька

Стефан Казімко_24

Стефан Казімко - життєрадісний п’ятирічний хлопчик, сповнений енергії та цікавості до навколишнього світу і пізнання нового. Він не тільки розумний і творчий, а й відкритий до нових вражень і захоплень. Його маленькі руки люблять творити чудеса з глини і в кожній його роботі - частинка його душі та щирої радості.
Стефан мріє займатися спортом: він хоче професійно тренуватися у футболі та плаванні. Але через складні обставини мама, яка сама виховує трьох синів, поки що не може фінансово дозволити йому ці заняття. На даний момент Стефан дуже мріє про велосипед, футбольний м'яч і форму, щоб відчувати себе справжнім маленьким спортсменом.
Можливо, хтось відгукнеться на ці дитячі мрії і підтримає родину, яка щодня мужньо долає труднощі. Ваша допомога стане для Стефана справжнім дарунком - не лише здійсненням його мрій, а й підтвердженням того, що цей світ сповнений людей з добрим серцем. Також, це можливість здійснити не лише його мрії, а й подарувати його мамі відчуття підтримки від цього світу в цих складних обставинах в яких вона опинилася на самоті і огорнути її турботою нашого Небесного Тата і подарувати надію на світле майбутнє для її хлопчиків.

- Багатодітна родина без батька

Богдан Казімко_25

Богдан Казімко - шістнадцятирічний юнак, який, попри всі труднощі, зростає справжньою опорою для своєї родини. Цілеспрямований і дружелюбний, він готовий підтримати кожного, а його толерантність і вірність надихають оточуючих. У житті Богдана є велика любов до спорту, він захоплюється баскетболом, футболом, тенісом, що допомагає йому завжди залишатися в тонусі та досягати нових висот, серед всіх випробувань, які впали на його юні плечі зростаючи без тата. 
Сьогодні Богдан навчається в Київському КФКТЕ коледжі, та через військовий стан заняття проходять онлайн. Для повноцінного навчання йому потрібні комп’ютер і принтер. Окрім навчання, у вільний час він вже працює на волонтерській станції технічного обслуговування автомобілів, що підкреслює його прагнення підтримувати інших і розвиватися.
Богдан мріє про електросамокат, а в майбутньому - про власний автомобіль, щоб бути ще мобільнішим і підтримувати маму та молодших братів, які потребують його допомоги. Богдан зростає без тата, тому вже зараз він виконує цю важливу роль у родині, стаючи міцною опорою для мами, яка сама виховує трьох синів.
Ми будемо щасливі, якщо чиєсь серце відкриється для підтримки і допоможе здійснити базові мрії цього мужнього хлопчика - комп’ютер та принтер для навчання, електросамокат для мобільності, все це - додасть йому сил продовжувати шлях, на якому він обрав бути сильним і відданим своїй родині. Ваша допомога стане для них символом Небесної Батьківської підтримки, яка потрібна кожному з нас в нелегкі часи, коли ми залишаємося на одинці з життєвими випробуваннями.

- Діти волонтера капелана

Паша і Мілана Ушкань_26

Паша і Мілана Ушкань - двоє прекрасних дітей, які з гордістю дивляться на свого тата, людину з великим серцем, мужнього капелана і волонтера. Щодня він служить в прифронтовій зоні, ризикуючи собою заради тих, хто найбільше потребує розради й підтримки. Для людей у зоні конфлікту він стає другом, наставником, промінчиком надії. Але для власної родини він - тато, якого так часто не вистачає вдома, і це розлука, яка болить усім серцям.
Паша, старший брат, мріє вирости таким, як батько, мріє бути таким же сильним і безстрашним, хоча ніколи не показує цього. Він старається підтримувати молодшу сестричку, бути опорою для мами, коли тато далеко. Мілана ж, хоч і зовсім маленька, вже усвідомлює, наскільки важливе татове служіння. Вона зберігає спогади про рідну домівку з якої вони вимушено переїхали після окупації, мріючи про той день, коли татко повернеться додому надовго і зможе бути поруч щодня. У своїх малюнках вона бачить їхню родину разом, обіймає тата подумки, навіть коли його немає поруч. Вона чекає на нього з нетерпінням, з любов'ю, з усією дитячою вірою, що він незабаром буде поряд.
Їхня мама робить усе, щоб дітям не бракувало любові та підтримки. Але забезпечувати родину стає дедалі важче, коли тато щодня віддає себе іншим. Їм потрібна допомога, щоб мати можливість забезпечувати хоча б найпростіші потреби, щоб мама не боялася за завтрашній день і могла бути поруч із дітьми, знаючи, що вони в безпеці.
Ця родина несе світло іншим, але зараз їм самим потрібне це світло у вигляді підтримки небайдужих людей. Кожен добрий жест для Паші, Мілани і їхньої мами - це можливість на ще один день разом, без тривоги і нестачі. Це шанс повернути трохи спокою туди, де живуть ті, хто віддає свої сили, свою любов і час заради інших.

- Діти загиблих героїв

Поліна Трубачова_27

Поліна Трубачова - маленька принцеса, якій всього шість років, і цього року вона вперше переступила поріг школи. Поліна тепер першокласниця, і її очі сяють від захоплення, коли вона відкриває для себе новий світ знань, та її серце часто охоплює смуток, бо вона розуміє, що вже ніколи не зможе поділитися своїми досягненнями зі своїм татусем. Вона мріє про планшет, на якому могла б навчатися та досліджувати нові цікаві речі, але її найбільше захоплення - це бальні танці. В танці Поліна знаходить світ гармонії та краси, де забуває про всі сумні думки, відчуваючи себе легкою, мов пір’їнка.
Для Поліни її тато був цілим всесвітом. Він був її супергероєм, який завжди обіймав її, підкидав високо в небо і міг розвіяти всі її страхи. Втрата його стала великим болем для маленької дівчинки, і тепер вона по-дитячому мужньо долає цей біль разом із мамою і старшим братиком, які стали для неї головною підтримкою.
Душевна підтримка і тепле слово, а також здійснення мрії про планшет, могли б подарувати Поліні віру в те, що її тато пишався би нею і що Господь підтримує кожен її крок у розвитку. Ми віримо, що знайдуться ті добрі люди, які допоможуть їй відчути себе оточеною турботою й добротою, які так потрібні цій маленькій дівчинці, що мріє навчатися, танцювати і продовжувати жити з любов’ю до життя.

- Діти загиблих героїв

Ігор Трубачов_28

Ігор Трубачов - дванадцятирічний хлопчик, у якого вже є мрії, що кличуть за обрій. Він обожнює скелелазіння і туризм - ці захоплення дають йому свободу і відчуття пригод, відкриваючи світ з його найкращого боку. Ігор мріє про великі подорожі, про те, щоб побачити різні країни, їхні гори й ліси, і, можливо, колись підкорити найвищі вершини. Його великою мрією є планшет для навчання, який допоміг би йому здобувати знання й готуватися до майбутніх пригод. На жаль, через непрості обставини життя його родина зараз не може дозволити навіть таку, здавалося б, просту річ.
Сім'я Ігоря - переселенці з Луганської області, вони залишили свій дім і почали життя заново, та вже на жаль без свого тата, який був для них всім. Його мама пережила важкі випробування під час окупації, оскільки була дружиною військового. Вона пройшла через допити, знущання, втратила спокій і безпеку. І сьогодні її головна сила - це Ігор і його молодша сестричка, заради яких вона живе і бореться далі.
Можливо, серед нас знайдуться ті, хто відкриє своє серце для цієї родини, яка так потребує підтримки й тепла. Ігорю дуже важливо відчути, що його прагнення й мрії не залишаться без уваги, а його мама - що є люди, готові допомогти і простягнути руку підтримки. Ваша допомога може стати для них частинкою Небесної підтримки, яка зігріє цю сім’ю і допоможе повірити, що вони не самі у своєму нелегкому життєвому шляху.

- Діти загиблих героїв

Данило Сокотуха_29

Данило Сокотуха - десятирічний хлопчик із великим серцем і відкритою душею. Його можна назвати справжнім другом і душею компанії, бо він вміє знаходити спільну мову і з дорослими, і з дітьми. Його щирість і доброта допомагають йому бути улюбленцем у колі друзів, а вдома він завжди готовий допомагати мамі, яка самотужки виховує його і щодня долає безліч труднощів.є після загибелі їхнього татуся. 
Данило дуже захоплюється паркуром і плаванням - ці види спорту дають йому відчуття свободи, сили та вміння долати перешкоди. Він активний, енергійний і не боїться труднощів. Однією з його великих мрій є власний ноутбук, який допоміг би йому розширити свої можливості для навчання, розвитку та підтримки зв’язку зі старшим братом, який зараз живе в Польщі. Данило часто згадує брата, і хоча вони далеко один від одного, відчуває міцний зв’язок із ним.
Тато Данила залишив глибокий слід у його серці і тепер хлопчику дуже не вистачає чоловічої підтримки, турботи та уваги. Попри сум за татом, він старається залишатися сильним і підтримувати маму, бути її опорою і радістю.
Можливо, саме ваша допомога стане тим світлом, яке підтримає мрії цього світлого хлопчика і подарує йому віру в те, що він не один. Подарувавши ноутбук Данилу, ви дасте йому шанс відкрити нові горизонти, залишаючись на зв’язку з рідними і друзями і тим самим підтримаєте родину, яка так потребує тепла і турботи в ці непрості часи.

- Діти загиблих героїв

Євгенія Михайловська_30

Євгенія Михайловська - маленька зірочка, якій лише чотири рочки, але вже видно, що вона справжня артистка. Її обличчя завжди випромінює радість, а очі сяють захопленням, коли вона грає свої улюблені ролі та вигадує нові ігри. Євгенія - творча дитина, для якої кожен день - це нова вистава, де вона може бути і принцесою, і відважною мандрівницею.
Євгенія мріє про велосипед, щоб вирушати в маленькі подорожі навколо свого будинку, відчувати швидкість і свободу. Мама Євгенії, яка разом з донечкою живе в Тернополі, важко переживає втрату чоловіка, якого маленька дівчинка любила всім серцем і який залишив у її житті теплі спогади. І тепер Євгенія стає для мами променем світла, що допомагає їй триматися далі, не опускати рук і жити заради щастя своєї маленької артистки.
Навіть маленька допомога цій родині - це не просто підтримка, а можливість подарувати Євгенії частинку дитячого щастя та безтурботності, які їй так потрібні. Можливо, ваше добре серце допоможе здійснити мрію Євгенії про велосипед і подарує її родині віру в те, що світ сповнений людей, готових підставити своє плече проявити свою турботу і підтримку, яка нагадає їм, що вони важливі не тільки для людей, але й для Господа.

- Діти загиблих героїв

Анастасія Сердюкова_31

Анастасія Сердюкова - прекрасна шестирічна дівчинка, яка мріє про казковий світ принцес. Їй дуже подобається вбиратися у сукні й відчувати себе маленькою принцесою, а її улюблене заняття - це малювання. Настя може годинами творити за своїм аркушем, виливаючи на нього всі свої мрії й фантазії, де кожен малюнок сповнений кольорів і тепла. У цьому році Настя ще не пішла до школи - вона продовжує відвідувати садочок, де разом з іншими дітьми розвивається й пізнає світ. Щоб малювати та творити, їй потрібна канцелярія, яка стане інструментом для втілення її творчих ідей.
Однією з великих мрій Насті є самокат. Вона уявляє, як буде весело кататися на ньому, відчуваючи вітерець, який піднімає її волосся, і посмішку, що з’являється на обличчі.
Разом із мамою та старшою сестричкою Настя проходить через важкий період, пов’язаний із втратою найдорожчої людини - їхнього татка. Його присутність і підтримка були для них опорою, а зараз кожна з них по-своєму вчиться справлятися з цією втратою. Настя ще зовсім маленька, але, відчуваючи мамину любов і турботу, вона стає світлом у їхній родині, додаючи мамі й сестрі радості й віри.
Допомога цій родині - це не просто підтримка, а щира участь у житті маленької Насті, якій так важливо зберегти дитячу радість та тепло по при весь біль втрати. Можливо, хтось із добрим серцем допоможе здійснити її мрію про самокат, і стане підтримкою на якийсь період для її базових потреб, що стане для неї променем щасливого дитинства, і Божої турботи і надії, яка попри все, продовжує жити в її очах і усмішці.

- Діти загиблих героїв

Аліна Сердюкова_32

Аліна Сердюкова - сімнадцятирічна дівчина з великим серцем і мрією, яка палає в її очах. Вона талановита художниця і живе мистецтвом, яке стало для неї мовою, через яку вона висловлює свої найглибші почуття, переживання і біль втрати. Зараз Аліна навчається на третьому курсі коледжу й мріє про подальше навчання в художній школі, де змогла б розвинути свій талант і знайти себе в світі мистецтва.
Аліна дуже потребує матеріалів для малювання, адже це для неї не просто захоплення, а й шлях до майбутнього, а особливо до зцілення її серця після втрати найдорожчого татуся. Її мама самотужки намагається забезпечити все необхідне для двох доньок, але після втрати тата цей тягар став майже непосильним. Кожен день мама бореться заради розвитку й щастя своїх дівчаток, намагаючись забезпечити їм все найнеобхідніше, хоча й стикається з величезними труднощами.
Для творчої роботи Аліна мріє про маленькі Bluetooth-навушники, які допомогли б їй зануритися в музику під час малювання та створення нових образів. Але її найбільша мрія - це повернутися в рідний Український Маріуполь, в той будинок, де вона виросла, де колись було так тепло і затишно, це все пахне татком. Це бажання - її світло, її мотивація, яка допомагає долати всі труднощі й рухатися вперед, хоча вона розуміє, що це може ніколи не здійсниться. 
Можливо, хтось допоможе Аліні наблизитися до її мрій, підтримавши її прагнення до мистецтва, подарувавши їй можливість мати фарби, полотна чи інші матеріали, що дозволять їй не зупинятися на шляху до своїх цілей. Ваша допомога - це не просто підтримка талановитої дівчини, це прояв турботи Небесного Тата, який дасть їй сили і натхнення, щоб продовжувати мріяти про майбутнє, про творчість і про повернення додому, а дім для неї це про повернення до себе, через весь біль і свою реалізацію, якою пишався б її тато.

- Діти загиблих героїв

Арсен Поляков_33

Арсен Поляков, 14-річний хлопчик із великим серцем, сповненим доброти і сміливості, який мріє про велике майбутнє. Його велике захоплення, танці брейк-данс. Це заняття наповнює його енергією та драйвом, дозволяючи висловити свої почуття і характер через рух. Він мріє стати режисером, адже хоче розповідати історії, які надихають і змінюють світ, особливо, хоче розповісти всьому світу про свого відважного татуся, написавши і заснувши історію про те, як він віддав життя за нього. Арсен має природний талант до блогерства, завжди випромінює позитив і здатен мотивувати інших, тому не дивно, що він став переможцем блогер-кемпу в таборі від фонду Рената Ахметова. Його навіть запросили знятися в серії мотиваційних роликів, де він ділиться своєю історією і вчить бути сильними.
Арсен - дуже теплий і неконфліктний хлопчик, за характером він дуже схожий на свого татуся, якого, на жаль, вже немає поруч. Після його втрати Арсен став для мами і старшої сестри тією опорою, яка оберігає і підтримує їх. Попри юний вік, неочікувано для рідних він вибрав для себе нести на собі відповідальність за щастя рідних, зберігаючи в собі силу і теплоту, яку передав йому татко. Його мама і сестра для нього найрідніші люди, і він робить усе, щоб вони відчували себе захищеними й оточеними чоловічою турботою.
Можливо, хтось захоче допомогти Арсену наблизитися до його мрії - стати режисером, надавши йому можливість для подальшого навчання або розвитку в блогерстві. Ця підтримка стане для нього символом віри у власні сили і нагадуванням, що доброта й відповідальність мають велике значення. Арсен - хлопчик із великим майбутнім і наша з вами підтримка може стати для нього важливим кроком на шляху до здійснення його мрій і великою підтримкою для його прекрасної родини.

- Діти загиблих героїв

Софія Федюк_34

Софія Федюк, 16-річна дівчина з яскравою індивідуальністю, яка не боїться бути собою і показувати світові свої емоції. Втрата тата сильно вплинула на неї, і тепер вона намагається знайти свою дорогу через творчість і самовираження. Хоча іноді її бунтівний характер може видатися складним, насправді Софія дуже добра дівчина, яка просто шукає розуміння й підтримки, особливо тепер, коли її серце заповнене болем від втрати найближчого друга. 
Вона цікавиться музикою, раніше займалася танцями, іноді малює, адже мистецтво допомагає їй висловлювати свої почуття. Софія також цікавиться макіяжем і використовує його, щоб експериментувати з образами, виділяючи свої глибокі карі очі та підкреслюючи свою індивідуальність. Їй подобається вдягати лінзи, роблячи свої очі ще темнішими, ніби додаючи таємничості в свій вигляд.
Мрія Софії - стати шеф-кухарем і відкрити свій ресторан. Вона обожнює готувати і має особливий інтерес до корейської кухні. На вихідних вона з радістю експериментує з рецептами, готуючи нові страви. Щоб наблизитися до своєї мети, вона мріє про власний кухонний комбайн зі всіма насадками, який дозволив би їй розвивати свої кулінарні навички.
Софія також дуже сильно мріє про кеди Vintage Vans Churchill, які стали б для неї не тільки модним аксесуаром, але й нагадуванням, що навіть у складні часи є можливість отримувати підтримку і турботу. Купівля будь якої канцелярії, засоби для гігієни, все це для неї також доречно і необхідно.
Наша з вами допомога і підтримка допоможе Софії здійснити її маленькі мрії і повірити, що навіть у найтемніші періоди життя є місце для світла і надії. Кожен крок у її мріях наблизить її до майбутнього, яке вона так прагне побудувати.
І особливо відчути, що вона заслуговує цього щастя і відчути підтримку Небесного Тата, тут на цій землі.

- Діти загиблих героїв

Юлія Федюк_35

Юлія Федюк - молода, талановита і амбітна дівчина, яка нещодавно закінчила магістратуру з відзнакою. Вона вивчала міжнародний туризм англійською мовою і має велике бажання працювати за спеціальністю, але нинішні реалії в Україні не дають їй змоги легко знайти роботу в обраній галузі. Попри це, Юлія не втрачає віри і готова продовжувати розвиватися, щоб реалізувати свій потенціал.
Одне з її найбільших захоплень - фотографія. У неї природне відчуття кадру та художнє бачення, і кожне її фото несе в собі особливу атмосферу. Юля мріє піти на курси фотографії, щоб вдосконалити свої навички, але головна мрія - це професійний фотоапарат, який дозволив би їй почати працювати фотографом і заробляти кошти на улюбленій справі. На жаль, зараз вона не може собі цього дозволити, адже після втрати батька вона, як старша донька взяла на себе відповідальність за підтримку мами і молодшої сестрички. Вона намагається бути сильною і завжди поруч, навіть коли самій їй дуже потрібна підтримка й батьківське тепло.
Юля мріє, щоб її талант у фотографії став не просто хобі, а професією, яка дозволила б їй стабільно заробляти й допомагати родині. Допомога в здійсненні цієї мрії про фотоапарат могла б стати для неї не тільки початком професійного шляху, але й символом того, що є люди, готові підтримати її, допомогти знову відчути впевненість і теплоту. Та особливо бути огорнутою теплом Небесного Тата, адже вона в надважливий період свого життя залишилася без самої головної підтримки в житті без свого татка.

- Діти загиблих героїв

Марк Мулько_36

Марк Мулько, 11-річний хлопчик з цікавим внутрішнім світом і талантом, який відкриває для себе захоплюючий світ програмування. Він мріє про ноутбук, який став би для нього інструментом для навчання і саморозвитку в сфері програмування. Марк також мріє про навушники з мікрофоном, які допомогли б йому комфортніше спілкуватися під час онлайн-занять і бути ближчим до своєї мрії.
Він сором’язливий у новому оточенні, йому важко знайти себе серед незнайомих людей, а після втрати батька його емоції часто змінюються від сміху та легких жартів до різких негативних реакцій. Такі перепади наслідок глибокої рани, яка залишилася після втрати найдорожчої людини.
Його тато був для нього не тільки близьким другом, а й опорою, наставником, з яким Марк ділив багато спільних пригод. Табори, походи в гори, поїздки на велосипеді, спільна робота біля дому, всі ці моменти тепер залишилися в його пам’яті, як найдорожчі спогади.
Марк хоче рухатися вперед, знайти себе у світі програмування, але для цього йому потрібні підтримка й ресурси, яких зараз бракує. Можливо, саме ваша допомога допоможе цьому талановитому хлопчику здійснити його мрію про ноутбук, яка стане для нього новим кроком до майбутнього, де він зможе творити, розвиватися і зберігати теплі спогади про час, проведений з татом.

- Діти загиблих героїв

Михайлик Мулько_37

Михайлику Мулько майже 9 років, і він, попри свій вік, дуже чутливий і глибокий хлопчик. Він мріє стати блогером і сподівається отримати власний телефон, який став би для нього інструментом для творчості. Улюблена справа Міші - складати конструктор LEGO, він мріє зібрати цілу колекцію, щоб створювати з неї свої історії. Він дуже любить спілкування і має багато ідей, якими хотів би поділитися зі світом.
Хоча він і маленький, Міша чудово розуміє, як важко його мамі, і намагається нічого не просити зайвого, адже знає, що після загибелі татуся на її плечах зараз велика відповідальність за двох синочків. Втрата тата залишила глибокий слід у його житті. Міхайлику не вистачає того тепла й захисту, яке татусь завжди дарував. Він намагається бути сильним і стримувати сльози, але, як і будь-якій дитині, йому важко не показувати свого болю, особливо коли раптом охоплюють спогади.
Зараз він знайшов утіху в танцях. Танці допомагають йому перемикатися, знаходити нові емоції, переживати труднощі і ставати сильнішим. Він часто згадує тата і пам’ятає, як той смачно готував їжу. Міша хоче бути схожим на нього, вміти дарувати тепло і затишок близьким.
Давайте разом підтримаємо цього маленького, але мужнього хлопчика, втілити його мрії про телефон, про власну колекцію LEGO, щоб він міг знайти в цьому творчість, радість і новий сенс. Ця родина потребує нашої турботи і підтримки, щоб відчути Божу любов і тепло, яке стане для них силою в ці важкі часи.

- Діти загиблих героїв

Ярослав Куцан_38

Ярослав Куцан, 11-річний хлопчик, якого життя навчило дорослішати надто швидко. Він завжди був дуже близький зі своїм татом, який був для нього не просто татом, а справжнім другом, наставником і прикладом. Разом вони проводили багато часу на рибалці - це було їхнє особливе заняття, де кожен спільний момент залишився теплим спогадом у серці Ярослава. Тато навчив його терпінню, уважності й любові до природи. Але тепер він змушений згадувати ці миті самотужки.
Втрата тата залишила важку порожнечу і Ярославу часом дуже непросто. Він часто відчуває себе відповідальним за свого молодшого братика, хоче бути для нього такою ж підтримкою, якою був для нього самого тато. Ярослав прагне допомагати мамі, яка одна намагається зберігати тепло в родині, хоча сам теж переживає великий біль.
Його мрія - повернутися до рибалки, знайти там розраду, яку відчував поруч із татом. Будь-яка фінансова підтримка для цієї родини допоможе Ярославу забезпечувати його базові потреби з якими важко справлятися його мамі, такое це допоможе у їй родині зберігати світлий спогад про тата й відчути, що вони не самі у цій втраті і що Божа турбота над їхньою родиною.

- Діти загиблих героїв

Ромчик Куцан_39

Ромчик Куцан, якому скоро виповниться чотири рочки, він маленький промінчик світла в своїй родині. У нього завжди горять очі, бо він щиро цікавиться всім навколо: будь-яка нова річ, людина чи подія викликають у нього захоплення. Ромчик сповнений життєвої енергії та щирої дитячої радості, якою намагається ділитися з усіма навколо. Його допитливість і захопленість життям завжди приносили радість його батькові, який так любив спостерігати, як росте й пізнає світ його маленький син.
Поруч зі старшим братом Ярославом, Ромчик намагається відчувати себе захищеним. Старший брат став для нього опорою, особливо після втрати їхнього тата, якого Ромчик ще так чітко пам'ятає. Він часто шукає тата в теплих маминих обіймах, у словах і обіцянках старшого брата, бо дитяче серце ще не зовсім розуміє, чому тепер усе стало інакшим.
Їхній мамі, яка виховує хлопчиків одна, дуже важко забезпечити все необхідне. Попри всі труднощі, вона робить усе, аби її сини росли в любові та добрі, відчували турботу й не втрачали віру у краще майбутнє. Будь-яка підтримка для цієї родини допоможе мамі Ромчика і Ярослава й надалі огортати своїх синів теплом і світлом, які їм зараз так потрібні.

- Діти загиблих героїв

Людмила Сергіян_40

Людмила Сергіян, 15-річна дівчинка, яка з дитинства любить спорт, волейбол і легка атлетика стали для неї не просто захопленням, а способом виразити себе, знайти внутрішню силу і витримку. Спорт допомагав їй будувати дисципліну та загартовуватися і саме це стало її підтримкою в такий складний для родини час.
Втрата тата була для Людмили і її молодшого братика великим ударом. Тато був для неї опорою і мудрим наставником, і вона тепер прагне гідно нести далі в світ його любові та доброту. Зараз Людмила робить усе можливе, щоб залишатися сильною для свого братика, допомагати мамі, і навіть тоді, коли серце стискається від болю, вона несе цей тягар з гідністю.
Люда старається спрямовувати свої емоції в спорт, адже відчуває, що таким чином вона може берегти в собі силу її тата, який завжди підтримував її в усіх починаннях. Але водночас їй так не вистачає його підтримки та порад. Її родина зараз потребує підтримки, яка допомогла б пережити біль втрати, відчути, що вони не самі, що навколо є люди, які готові розділити їхній тягар і підтримати в закритті їх базових потреб в цей важкий час для їх родини.

- Діти загиблих героїв

Арсен Сергіян_41

Арсен Сергіян, 13-річний хлопчик, для якого комп’ютер став улюбленим захопленням і розвиток в ньому, відволікає його від того болю, який заполонив його юне серце. 
Арсен завжди мав у своєму житті надійну опору в особі тата. Батько був для нього справжнім героєм, мудрим другом і прикладом мужності, який завжди міг допомогти порадою чи просто обійняти, коли було складно. Тато був серцем їхньої сім'ї, надійною стіною, яка дарувала кожному з них затишок і безпеку.
Втрату батька Арсен переживає дуже важко. Часом йому здається, що він залишається один на один зі своїм болем, а інколи він шукає розраду в комп'ютері, де може на хвильку відволіктися від смутку. Втім, він знає, що тепер йому треба бути сильним заради мами та старшої сестри Людмилки, яка теж дуже сумує за татом і потребує його підтримки.
Арсен старається допомагати мамі, як тільки може і хоча це важко, він щиро прагне бути тією опорою, якою був для них усіх його тато. Родина дуже потребує підтримки, щоб пережити цей складний час. Кожна добра справа для них - це ще один крок до того, щоб знову відчути тепло і спокій, якими так щедро огортав їх тато.
Нехай через нас з вами, ця родина відчує турботу і піклування Господа в цей період їхнього життя. Ми віримо, що чиєсь серце відкриється для підтримки цієї родини.

- Діти загиблих героїв

Меланія Масленнікова_42

Меланія Масленнікова, маленька чотирирічна дівчинка, яка нещодавно почала ходити у дитячий садочок, приносить у свою родину багато радості. Активна, весела, вона обожнює гратися іграшками зі своїми улюбленими героями з "Щенячого Патруля", а ще дуже любить співати і танцювати. Її дитяча енергія та завзятість розцвітають у кожному кроці, кожній посмішці.
Попри те, що вона ще зовсім маленька, Меланія вже відчуває відсутність тата, який був би такою ж підтримкою для неї, як і для її мами. Його тепер так бракує у їхньому домі, особливо у моменти, коли мама не в силах самостійно забезпечити все необхідне для доньки. Їм надзвичайно потрібна допомога, щоб маленька Меланія могла радіти дитинству, а її мама мала трішки полегшення в цей важкий час.
Для цієї сім'ї будь-яка підтримка означатиме можливість знову відчути, що навколо є добрі люди, які готові розділити з ними їхній біль і допомогти наповнити дні Меланії теплом і затишком, якого їй так не вистачає. 
Давайте разом подаруємо цій родині турботу нашого Небесного Тата та подаруємо їм віру в людську підтримку і світле майбутнє.

- Діти загиблих героїв

Захарій Масленніков_43

Захарій Масленніков - маленький, але вже такий активний хлопчик, якому нещодавно виповнився лише рік. Його очі завжди світяться цікавістю, а найулюбленіші іграшки це різні автомобілі, які він із захопленням вивчає і катає по підлозі. Він росте невтомним дослідником, кожен день відкриваючи для себе нові речі та набуваючи нових умінь.
Хоча Захарій ще зовсім маленький, йому вже не вистачає татової присутності, його любові та підтримки, які б зігрівали його світ. 
В кожного чоловіка він вдивляється прямо в очі і намагається там знайти щось рідне, неначе відчуває, що вже ніколи не побачить свого рідного татуся. Для його мами зараз непросто забезпечити усе необхідне для свого синочка і старшої донечки, особливо після того, як вона залишилася одна з цією відповідальністю. Захарій потребує любові, тепла і, звісно, допомоги небайдужих людей, щоб зростати у комфорті і безпеці.
Кожна підтримка для цієї родини - це можливість полегшити нелегкі будні і подарувати маленькому Захарію дитинство, сповнене радості й нових відкриттів, де він відчуватиме, що поруч завжди є добрі люди, які готові розділити з ними цей шлях. Все це і більше він мав би, якщо його татусь був живим, та на жаль його життя буде непростим бо він ніколи не відчує тепла рідного татка.
Та в нас з вами є можливість хоча б трошки огорнути цього хлопчика Божою турботою і подарувати тепло, любов і проявити небайдужість до цієї родини.

- Діти загиблих героїв

Ксенія Романенко_44

Ксенія Романенко, майже п’ятирічна дівчинка, яка кожного дня знаходить нові способи виразити свою творчу натуру. Їй дуже подобається малювати, ліпити фігурки, захоплено створювати щось власними руками. Улюблені герої з "Щенячого патруля" завжди з нею поруч, вони додають кольорів у її ігри і наповнюють дні яскравими пригодами. Мультики теж стали її маленьким світом, де вона на якийсь час забуває про все навколо, хоча мама намагається допомогти їй знаходити більше різноманітних захоплень, та мультики поки мають перевагу для маленької принцеси. 
Завжди енергійна і захоплена, Ксенія не показує всього смутку, який з’явився в її житті після втрати тата. Вона ще маленька, але її серце вже відчуває, що хтось дуже важливий не поруч і цей біль інколи змушує її замислюватися навіть у найвеселіші моменти. Їй бракує татового тепла і підтримки, його обіймів, які захищали її від усіх турбот.
Мама робить усе можливе, щоб подарувати донечці щасливе дитинство, але зараз їй важко самій і підтримка небайдужих людей була б для цієї родини справжньою допомогою і дивом. Ксенії важливо відчути, що світ все одно сповнений любові та турботи, навіть коли є втрата. Кожен прояв доброти до цієї родини дарує їм трохи більше радості і спокою, якого їм так бракує.
Тому ми будемо щасливі, якщо чиєсь серце відкриється для прояву Божої турботу про цю родину.

- Діти загиблих героїв

Олеся Пузановська_45

Чотирирічна Олеся Пузановська - дівчинка, яка несе в собі цілий всесвіт фантазії, радості та невтомної цікавості. Вона захоплюється багатьма речами від танців до англійської мови, і вже має неабияке уявлення про стиль, з ніжністю вибираючи собі сукні та пізні образи.
Ляльковий будинок - її найбільша мрія, адже там вона зможе втілювати свої уявні історії, граючись із ляльками, які вона так любить. А ще Олеся мріє про різноманітні іграшки, бо її світ складається з казкових сюжетів, де кожна іграшка має своє місце.
Активна й розвинена не по роках, Олеся не тільки весело танцює, а й займається грою на етно-барабанах, які допомагають їй відволікатися від думок про тата, якого вже ніколи не буде поруч. Вона часто сумує. Її мама завжди поруч, допомагаючи їй пізнавати світ і намагаючись підтримати веселість донечки, щоб хоч трохи пом’якшити тугу за татом. Маленька Олеся часто питає про тата, вірячи, що він живе на хмарах і охороняє її з небес. Мама робить усе можливе, щоб життя Олесі було сповнене радості й підтримки, адже іграшки та заняття допомагають їй відволіктися і залишатися такою безтурботною.
Зараз Олеся потребує зимового одягу, теплого одягу для садочка та термо-пляшки, щоб підготуватися до холодної пори року. Навіть такі прості базові речі, для її мами зараз є непростим викликом. 
Будь-яка підтримка, яка допоможе зберегти її щасливе дитинство, це справжній подарунок для цієї сім’ї, щоб маленька Олеся могла зростати в теплі та радості, відчуваючи, що поруч завжди є добрі люди, готові підтримати її кроки у світле майбутнє і що сам Господь піклується про їх родину в цей непростий час.

- Діти загиблих героїв

Іванна Слабоспицька_46

Іванночці Слабоспицькій лише чотири рочки, але вона вже розуміє, що означає велика радість і велика втрата. Вона була довгоочікуваним чудом для своїх батьків, які багато років просили у Бога подарувати їм дитину. І в 2020 році маленьке диво нарешті прийшло в їхню сім’ю, наповнивши її щастям і новим змістом. Іванночка - справжня дівчинка: вона обожнює все красиве і казкове, любить платтячка, сумочки, прикраси й навіть маленькі каблучки, які вона носить із такою гордістю.
Її світ сповнений фарб і творчості, адже малювання - одна з улюблених справ. Вона з радістю приймає будь-які подарунки, не через їхню цінність, а через увагу і відчуття, що хтось піклується про неї. Та попри всю свою дитячу безтурботність, Іванночка важко переживає втрату тата, який був для неї надійним світом любові та захисту. Мама намагається всіма силами підтримувати її, хоча й сама відчуває величезну втрату, але їх об’єднує велика любов в спогади про їх коханого татуся, тепло якого вони бережуть в своїх серцях і сьогодні. 
Будь-яка допомога та підтримка для цієї родини, це не просто подарунок для Іваночки, а ще й знак того, що поруч є люди, яким небайдужа доля їхньої родини. Нехай ця маленька дівчинка знову відчує Боже світло і тепло турботи, яке її родина так потребує в цей непростий час.

- Дитина інвалід

Вероніка Чехонадська_47

Вероніка Чехонадська - особлива дівчинка, яка живе разом з мамою і старшою сестричкою в місті Києві і змушена зростати без тата. У неї діагностовано аутизм, що робить її сприйняття світу зовсім іншим ніж у звичайних діток. Веронічка має свої захоплення й інтереси, які вирізняються особливою чутливістю та любов'ю до деталей. Вона любить слухати спокійну музику, складати пазли і захоплюється природою, знаходячи особливий спокій у спогляданні квітів і листя.
Веронічка нелегко спілкується з навколишнім світом, але для мами вона — найбільше диво, яке наповнює її життя сенсом. Кожен новий крок у розвитку Веронічки вимагає від мами великої уваги, сил і терпіння. Вона допомагає донечці вчитися взаємодіяти з іншими людьми, відкривати для себе нові можливості та вірити у власні сили.
Без тата життя стало важким випробуванням для цієї маленької родини. Мама робить усе можливе, щоб забезпечити Вероніку необхідні заняття, реабілітацію з розвитку та спеціальні заняття з фахівцями, які так важливі для її особливого розвитку. Однак, фінансово це стало важким тягарем, який вона вже не може нести самотужки.
Веронічка має ще багато досягнень попереду. Вона заслуговує на можливість мріяти, розвиватися і йти своїм особливим шляхом. Підтримка небайдужих людей допоможе цій родині подолати труднощі і дати Веронічці шанс на яскраве майбутнє. Давайте разом подаруємо Божу турботу і надію цій прекрасній родині.